Колективна тема
кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на 2011-2015 р.
кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на 2011-2015 р.
Наративні та антропологічні виміри літератури
Нарративные и антропологические
измерения литературы
Narrative and Anthropological Dimensions of Literature
Керівник проекту - к. філол.н, доцент І.В.Папуша
Науковий проект «Наративні та антропологічні виміри літератури» має на меті широко розгорнути в Україні наратологічні та антропологічні студії в галузі літературознавства та фольклористики.
Головним об’єктом дослідження виступають художні тексти української та зарубіжної літератур, а також усне мовлення (постфольклор) як у теоретичному, так і порівняльному ракурсах в наратологічному та антропологічному аспектах.
Серед завдань, що стоять перед учасниками проекту першочерговими є такі:
1. Дослідження історії розвитку наратології як академічної дисципліни від 1960-х років і до сьогодні;
2. Простеження інтелектуальної історії наратива;
3. Вироблення і обґрунтування наратологічної методики аналізу розповідного тексту;
4. Дослідження української розповідної літератури у аспектах наратології та антропології;
5. Аналіз усного мовлення (постфольклору), зокрема натального наратива (розповідей про вагітність і пологи) в контексті антропології культури.
Опис процесу наукового дослідження:
Наукове дослідження здійснюється у трьох напрямках.
Перший напрямок передбачає вироблення теоретичних засад наратологічного та антропологічного підходів до аналізу літературних та фольклорних текстів.
Наратив є одним із фундаментальних компонентів соціальної взаємодії та комунікації. Найважливішою характеристикою наративу є його самодостатність і самоцінність. Наратологія як теорія розповіді набула поширення й концептуального наповнення як окрема галузь гуманітарних наук протягом останніх десятиріч ХХ ст. Аналізуючи численні оповіді, вчені-структуралісти прагнули віднайти єдину формально-оповідну модель, тобто структуру чи граматику оповідання, на основі якої кожне конкретне оповідання розглядалося б у термінах відхилення від цієї базової, глибинної структури. Нині наратологія – це фундаментальна наука, яка розглядає тексти, що охоплюють не лише літературу, а й кінематограф, театральну драматургію, психотерапевтичні наративи, юридичні тексти. Праці з наративної теорії ілюструють вплив та поширення розповіді у різноманітних сферах: від лінгвістики до риторичної критики та історичних досліджень.
На різних етапах дослідження здійснюється:
1. аналіз головних наратологічних праць американських та європейських учених
2. дослідження інтелектуальної історії наратива
3. вироблення методики наратологічного аналізу тексту
Методика цього аспекту дослідження полягає у застосування методів теоретичного аналізу при роботі з працями світових наратологів.
Другий напрямок – студії в галузі порівняльного літературознавства з домінантним використанням методик наратологічного аналізу та антропологічних підходів до літератури.
На різних етапах дослідження здійснюється:
1. дослідження теоретичних проблем феміністичної і ґендерної теорії в працях провідних представників західної гуманітарної науки;
2. окреслення місця паратексту як теоретичної проблеми в сучасному літературно-критичному дискурсі;
3. визначення релевантних методів компаративного аналізу сучасної літератури для молоді;
4. виявлення ґенези та типологічних особливостей роману ініціації;
5. аналіз головних праць представників західної феміністичної наратології на предмет теоретичних моделей, запропонованих у них;
6. експлікація і опис теоретичних підходів феміністичної наратології до аналізу текстів жіночої літератури;
7. дослідження особливостей застосування теоретичних підходів західної наратології до аналізу художніх текстів;
8. аналіз наукових підходів, що застосовуються при вивченні дитячої літератури, зокрема, увиразнення можливості порівняльного літературознавства у цьому сенсі;
9. визначення парадигми традиційного образу дитини-бешкетника, а також виокремлення типологічних моделей через дихотомію естетичних категорій «комічне – трагічне»;
Методика цього аспекту дослідження полягає у застосування методів наратологічного аналізу художнього тексту до української та зарубіжної літератури.
Третій напрямок – аналіз усного мовлення (постфольклору) в наратологічному та антропологічному аспектах. Постфольклор – се специфічна сфера побутування людського досвіду. Актуальність її дослідження зумовлюється тим, що міфи, які побутують в усному мовленні переважно у побутовій сфері досвіду проявляють жіночі картини світу і активно форматують світогляд. З’ясування семантики, син тактики та прагматики сучасного пост фольклору і є головне завдання третього напрямку цього наукового проекту.
Керівник проекту - к. філол.н, доцент І.В.Папуша
Науковий проект «Наративні та антропологічні виміри літератури» має на меті широко розгорнути в Україні наратологічні та антропологічні студії в галузі літературознавства та фольклористики.
Головним об’єктом дослідження виступають художні тексти української та зарубіжної літератур, а також усне мовлення (постфольклор) як у теоретичному, так і порівняльному ракурсах в наратологічному та антропологічному аспектах.
Серед завдань, що стоять перед учасниками проекту першочерговими є такі:
1. Дослідження історії розвитку наратології як академічної дисципліни від 1960-х років і до сьогодні;
2. Простеження інтелектуальної історії наратива;
3. Вироблення і обґрунтування наратологічної методики аналізу розповідного тексту;
4. Дослідження української розповідної літератури у аспектах наратології та антропології;
5. Аналіз усного мовлення (постфольклору), зокрема натального наратива (розповідей про вагітність і пологи) в контексті антропології культури.
Опис процесу наукового дослідження:
Наукове дослідження здійснюється у трьох напрямках.
Перший напрямок передбачає вироблення теоретичних засад наратологічного та антропологічного підходів до аналізу літературних та фольклорних текстів.
Наратив є одним із фундаментальних компонентів соціальної взаємодії та комунікації. Найважливішою характеристикою наративу є його самодостатність і самоцінність. Наратологія як теорія розповіді набула поширення й концептуального наповнення як окрема галузь гуманітарних наук протягом останніх десятиріч ХХ ст. Аналізуючи численні оповіді, вчені-структуралісти прагнули віднайти єдину формально-оповідну модель, тобто структуру чи граматику оповідання, на основі якої кожне конкретне оповідання розглядалося б у термінах відхилення від цієї базової, глибинної структури. Нині наратологія – це фундаментальна наука, яка розглядає тексти, що охоплюють не лише літературу, а й кінематограф, театральну драматургію, психотерапевтичні наративи, юридичні тексти. Праці з наративної теорії ілюструють вплив та поширення розповіді у різноманітних сферах: від лінгвістики до риторичної критики та історичних досліджень.
На різних етапах дослідження здійснюється:
1. аналіз головних наратологічних праць американських та європейських учених
2. дослідження інтелектуальної історії наратива
3. вироблення методики наратологічного аналізу тексту
Методика цього аспекту дослідження полягає у застосування методів теоретичного аналізу при роботі з працями світових наратологів.
Другий напрямок – студії в галузі порівняльного літературознавства з домінантним використанням методик наратологічного аналізу та антропологічних підходів до літератури.
На різних етапах дослідження здійснюється:
1. дослідження теоретичних проблем феміністичної і ґендерної теорії в працях провідних представників західної гуманітарної науки;
2. окреслення місця паратексту як теоретичної проблеми в сучасному літературно-критичному дискурсі;
3. визначення релевантних методів компаративного аналізу сучасної літератури для молоді;
4. виявлення ґенези та типологічних особливостей роману ініціації;
5. аналіз головних праць представників західної феміністичної наратології на предмет теоретичних моделей, запропонованих у них;
6. експлікація і опис теоретичних підходів феміністичної наратології до аналізу текстів жіночої літератури;
7. дослідження особливостей застосування теоретичних підходів західної наратології до аналізу художніх текстів;
8. аналіз наукових підходів, що застосовуються при вивченні дитячої літератури, зокрема, увиразнення можливості порівняльного літературознавства у цьому сенсі;
9. визначення парадигми традиційного образу дитини-бешкетника, а також виокремлення типологічних моделей через дихотомію естетичних категорій «комічне – трагічне»;
Методика цього аспекту дослідження полягає у застосування методів наратологічного аналізу художнього тексту до української та зарубіжної літератури.
Третій напрямок – аналіз усного мовлення (постфольклору) в наратологічному та антропологічному аспектах. Постфольклор – се специфічна сфера побутування людського досвіду. Актуальність її дослідження зумовлюється тим, що міфи, які побутують в усному мовленні переважно у побутовій сфері досвіду проявляють жіночі картини світу і активно форматують світогляд. З’ясування семантики, син тактики та прагматики сучасного пост фольклору і є головне завдання третього напрямку цього наукового проекту.
Немає коментарів:
Дописати коментар